перегин

перегин
[пеиреиги/н]
-ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў

Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.

Игры ⚽ Нужно решить контрольную?

Смотреть что такое "перегин" в других словарях:

  • перегин — у, ч. 1) Дія за знач. перегинати 1), перегнути і перегинатися, перегнутися. ||Місце, де що небудь перегнуто, перегинається. 2) перен. Надмірність, крайність у чому небудь, що часом призводять до порушення правильної лінії діяльності, поведінки і… …   Український тлумачний словник

  • перегин — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • латерофлексія — ї, ж. Перегин вбік, боковий перегин. •• Латерофле/ксія ма/тки мед. перегин тіла матки стосовно шийки з утворенням кута, відкритого вправо або вліво …   Український тлумачний словник

  • ретрофлексія — ї, ж. Згинання назад, перегин назад. •• Ретрофле/ксія ма/тки мед. перегин між тілом і шийкою матки, при якому утворений ними тупий кут відкритий назад …   Український тлумачний словник

  • перегиня — непроходимая лесная чаща; ложбина, долина , только др. русск. перегинɪа γῆ δύσβατος (Георг. Амарт.; см. Истрин 3, 282; также в блр. мин. 1489 г.; см. РФВ 21, 81), русск. цслав. прѣгыня (рукоп. об Акире; см. Дурново, РF 10, 107 и сл.), ст. слав.… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • водимыи — (27) прич. страд. наст. к водити в 1 знач.: по˫асъ же кр(с)тьны˫а см҃рти ѡсоужениѥ ѥю же адама ѡбожи. за нь же свѩзанъ водимъ бы(с). КП 1280, 610а; водима бѣ [святая Люкия] и бьѥма. ПрЛ XIII, 18б; пр҃рци молчать, иѥрѣи водими, старци не милоуѥми …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • перегынѧ — ПЕРЕГЫН|Ѧ (1*), Ѣ (Ѧ) с. Труднопроходимое, малодоступное место: кѹбары зажьже, въ нихъже брашно воѥмъ вожахѹ, самъ же || шествоваше по перегинѣ лютѣи, водимъ Персѧниномь, прельстившаго и. (διὰ γῆς… δυσβοτου) ГА XIV1, 230а–б …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • антефлексія — ї, ж.: •• Антефле/ксія ма/тки перегин тіла матки вперед …   Український тлумачний словник

  • флексія — ї, ж. 1) лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова. •• Вну/трішня фле/ксія ; Фле/ксія осно/ви зміна звуків у корені (основі) слова,… …   Український тлумачний словник

  • надмірність — (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого н.); гіпертрофія книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких н. властивостей, якостей); надужиття (уживання чого н. понад міру); крайнощі мн., крайність (те, що становить граничний ступінь чого… …   Словник синонімів української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»